Руслан СЕМЕНЕЦЬ: «Уже якщо не допомагають, то бодай би не заважали»

— Пане Руслане, розкажіть, коли з’явилася ідея створення клубу?

— Команду створили 2013 року. Бажання було давно, проте через певні обставини не було такої можливості. Згодом зібрав із різних куточків міста хлопців. Ходив майданчиками, дивився, пропонував тим, хто більш-менш зможе грати. Назвав команду «Юніон», що в перекладі з англійської означає «об’єднання». Того ж року заявилися на чемпіонат Броварів. Перший млинець виявився глевким. Хтось відсіявся, хтось залишився. Наступного року підсилилися. Були перемоги, нічиї, почали набирати очки. Самотужки, як інваліду першої групи, тяжко було все тягнути. Особливого заробітку не було, правда, із формою допомагав мій менший брат. Хоча хто міг, той сам собі купував екіпірування. Потім звернувся до депутата міськради (на той момент) Олега Валерійовича Іваненка. Він був не проти, тож упродовж року підтримував нас. Стало трішки легше. Зараз нам допомагає фірма «Бровари-Вторма», де на посаді генерального директора пан Черепейнік. Леонід Володимирович сприяє нашому розвитку. Допоміг відкрити дитячо-юнацьку школу та з придбанням матеріальної бази. До того ж, дає гроші на заявкові внески. Відтак покращуємо підбір виконавців, бо всі бачать, що наша команда прогресує. Отож багато хто виявляє бажання приєднатися до нас.

Торік заявилися на чемпіонат Броварського району, де почали з другої ліги. Зайняли шосте місце, як і планували. Хоча в першому колі розтринькали багато очок там, де не потрібно було. Цьогоріч однозначно ставимо завдання щодо виходу в районну першу лігу та участі в першості міста. Крім того, зараз проходить чемпіонат із футзалу, в якому беремо участь. Займаємо поки третє місце та боротимемося за те, щоби вийти у вищу лігу.

— Звучить оптимістично. А чи є проблеми?

— Насправді їх дуже багато. У Броварах, де офіційно населення становить 130 тис. мешканців (а фактично й усі 200 тис.), немає стадіону. Місцевий «Спартак» перебуває у власності області. Доводиться своїми силами підтримувати його. Це стосується нашої команди, ФК «Бровари», котрі грають на область, і СК «Беркут». За власні кошти катаємо поле, поливаємо та доглядаємо. Причому потрібно ходити й кланятися, щоби стадіон дали в користування. Є поле на території спортінтернату вищого училища фізичної культури. Та, знову ж, він у власності області. Водночас, газон у жахливому стані, бо ніхто за ним не доглядає. Також є поле за стадіоном «Спартак», за ним також ніхто не дивиться. Торік за свій кошт привів його в порядок. Утім, міська рада провела там змагання, потім святкування, коли мангали ставили прямо на газон. Затим — виставку собак, які напакостили, а за ними ніхто не прибрав. Уже якщо не допомагають, то бодай би не заважали. Виходить, що всім усе байдуже, зате галочки в звітах ставляться. Натомість кошти взагалі ні на що не виділяють.

Колись обіцяли поле із синтетичним покриттям. У Вишневому воно вже є, хоча планували розпочати будівництво водночас. Восени в них уже відкрили поле, а нам сказали, що його не буде. Поїзд поїхав.

— Як справи з екіпіруванням?

— Також вистачає проблем, особливо зважаючи, які зараз ціни. Тяжко з цим. Десь щось старе залишилося. Якщо маємо можливість, купуємо беушне. Правда, зараз дуже допоміг наш спонсор із формою, виділив кошти. Буває, що просиш підтримки в людей, для яких потрібні нам суми взагалі незначні. Після того складається враження, що їм краще, щоби хлопці ходили пиячити. Не тільки футболу, а й узагалі спорту не дуже прагнуть допомагати.

— Футболісти, котрі грають у команді, мають фінансове заохочення?

— Коли з’явився спонсор, була зустріч із командою, на якій пан Черепейнік пообіцяв з нового сезону щомісяця найкращих гравців відзначати преміями. Думаю, у хлопців тепер з’явиться більше стимулів. Хоча в нас є такі гравці, котрі виступають не заради цього. Окрім того, переймаються долею команди, беруть участь у всіх заходах. А є такі, для яких головне одягнути форму та потрапити під об’єктив якогось журналіста. Та від таких людей поступово будемо позбуватися.

Принагідно хочу подякувати нашим інформаційним спонсорам, які висвітлюють наші матчі: brovis.net.ua та atbrovary.kiev.ua. Трохи піарять нас на місцевому рівні.

— Які бачити перспективи в «Юніона»?

— Моє бажання, яке, дай Боже, втілиться в життя: хочеться за кілька років виступати в обласних змаганнях. Відкрили дитячу школу, відтак хочеться, щоби згодом підросла зміна, щоби своїх брати в команду. Наша школа — не бізнес-проект. Якщо дитина хоче займатися, а сім’я — багатодітна, відтак немає змоги платити за навчання, то вони сплачують половину. І так переважно всі — на пільгах. Загалом, усе витрачається на зарплатню тренерам. Планую, якщо складеться, вийти на самостійне утримання, щоби потім не просити: «Дайте тисячу, дайте 500 гривень». До того ж, зараз проблеми з транспортуванням, зважаючи на нинішні ціни. Сподіваюся, прогресуватимемо. Найголовніше, щоби в країні все було гаразд. Хоча зараз ходять чутки на районі, що багато команд не будуть виставлятися на змагання, бо немає фінансів. Хочеться розвитку, хоча довкруж чимало занепадає…

Євген ДЕМЯН.