Євген ІЗДЕБСЬКИЙ: «Кінцевий строк ліквідації «Металурга» — 16 грудня

— Було цікаво зіграти з «Динамо», — відзначив Євген Іздебський. — Ця команда виступає в Лізі чемпіонів, у ній зібрані висококваліфіковані виконавці, серед яких виокремлюється Андрій Ярмоленко. Звичайно, отримувати у свої ворота шість м’ячів дуже неприємно. Але старалися виступити достойно, не осоромитися, як із «Волинню». Думаю, частково це вдалося.

— Наприкінці гри арбітр призначив суперечливий 11-метровий. Що думаєте із цього приводу?

— Нам у кожному матчі ставлять якісь сумнівні пенальті. Із «Динамо» був поруч із епізодом, і, на мій погляд, пенальті не було. Арбітр був іншої думки, сказав, що 11-метровий однозначний. Залишаємо на полі всі сили, стараємося не осоромитися, а судді ще й такі дивні рішення ухвалюють.

— «Металург» міг не зіграти з «Динамо».

— Після матчу в Луцьку настрій був кепський, боялися, що з «Динамо» буде ще гірше. Та й уболівальники боляче сприймали поразку від «Волині», висловлювали нам своє невдоволення. Але за гру з динамівцями фанати подякували нам, після матчу зробили спільне фото на пам’ять і побажали один одному всього найкращого.

— Після матчу з «Чорноморцем» перестали залучатися до
складу Віталій Лисицький, Павло Пашаєв, Максим Старцев і Руслан Платон. На вашу думку, їхня допомога вам не завадила би?

— Не працював із ними пліч-о-пліч, мене покликали з молодіжної команди якраз після всієї цієї ситуації. Але, думаю, присутність цих досвідчених футболістів була би корисною колективу, навколо них згуртувалася би молодь, і наші результати могли бути іншими. Останні рахунки показують, що нам не вистачило досвіду.

— У напруженій грі з «Олександрією» ви заробили пенальті й забили у свої ворота.

— Думаю, з олександрійцями могли зачепитися за очки, навіть налаштовувалися відповідним чином. Але знову ж: арбітр ухвалив незрозуміле рішення призначити 11-мет­ровий, коли після рикошету м’яч випадково потрапив мені в руку. Ну а в моменті, коли зрізав у свої ворота, старався дограти до кінця, робив підкат, аби розрядити ситуацію. На жаль, сталася така прик­рість. Після цього матчу було доволі неприємно.

— Анатолій Чанцев сказав, що 17 грудня клуб може вже й не існувати. Маєте якісь відомості із цього приводу?

— Наскільки мені відомо, кінцевий строк ліквідації «Металурга» — 16 грудня. До цього моменту зберігаємо надію, що все зміниться, тож клуб усе ж продовжить існування. Кажуть, що приїжджали інвестори з Німеччини, оглядали базу, стадіон, і начебто мають бажання взяти на себе фінансування. За чутками, «Запоріжсталь» готова частково покривати витрати. Але наскільки це правда, мені тяжко сказати. Поки жодної конкретики. Дуже шкода, якщо клуб зникне з футбольної карти країни.

— Як вам узагалі робота з Чанцевим?

— Од співпраці з ним залишилися лише приємні враження. Хороший тренер, уміє працювати з молодими футболістами. Усе пояснював до подробиць, було зрозуміло, що від тебе вимагається на полі. На жаль, не завжди вдавалося втілювати в життя установки Анатолія Дмитровича. Окрім того, дуже сподобалося виступати у вищому дивізіоні, який кардинально відрізняється від молодіжної першості. Побачив, які помилки треба виправляти й в якому напрямку рухатися.

— У дублі з грошима також не все гаразд?

— Так. Нам не платили, як і основ-
ному складу. Як виживаємо? Більшою мірою допомагають батьки, ще дещо вдалося відкласти з раніше заробленого.

— Які ваші плани щодо продов­ження кар’єри?

— Для мене Запоріжжя — рідне місто, за п’ять років у «Металурзі» пройшов усі етапи становлення: від юніорської команди до першої, тож хотів би й далі захищати кольори цієї команди, радувати місцевих уболівальників. Однак, якщо клуб припинить існування, не матиму вибору — буду шукати інше місце роботи.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.