Руслан ПАВЛЮК: «Хочемо повернутися до бренду «Полісся»

«У нас принципова позиція — ставка на місцевих вихованців»

— Уся житомирська громада мріяла про відновлення професійної команди, — відзначив Руслан Павлюк. — Уже цього року завдяки очільникам міста і області вдалося почати цей процес. Вирішили піти шляхом створення комунального підприємства, де основну фінансову допомогу надає міська рада. В аматорську першість вскочили в останній момент — у кінці березня, а вже в середині квітня у нас були перші матчі. Зібрали хлопців з чемпіонату області і міста. У нас принципова позиція — ставка на місцевих вихованців. Зараз повністю дотримуємося цього принципу. Вважаю, в аматорській першості впоралися з завданням, зі всіма грали на рівних — навіть із такими амбітними колективами, як «Металіст 1925», «Єдність» (Плиски), «Гірник» (Соснівка), «Таврія-СКІФ» з Роздолу Запорізької області. Це справді сильні суперники. Звичайно, комусь поступалися, але не було такого, щоб в одні ворота. Це дає надію, що ми на правильному шляху.

— Які у вас плани з формування команди?

— Сьогодні на всю футбольну Україну ми показуємо, що можемо жити і розвиватися. Це найголовніше. У нас на Житомирщині є чудові футбольні школи, в тому числі ДЮСШ «Полісся». Ці школи роками виховували талановитих гравців, які через те, що не було професійної команди, не реалізовували себе як професіонали. Хтось завершував кар’єру в ранньому віці, хтось обмежувався аматорськими, обласними змаганнями, хтось вимушений був зовсім змінити сферу діяльності. Одиниці ставали футболістами. Відтак, коли ми створили клуб, продемонстрували, що готові повернути тих наших вихованців, які роз’їхалися свого часу по країні та за кордон. Зараз ставимо собі за ціль зібрати тих наших вихованців, хто виступає за межами області на високому рівні — друга, перша віт-
чизняна ліга. Ведемо переговори з нашими потенційними новачками. Є багато різних нюансів, в першу чергу, це матеріальні питання, але сподіваємося переконати хлопців, адже надаємо їм шанс повернутися до рідного міста, грати для своїх близьких, друзів. Думаю, в такій ситуації набагато приємніше себе показувати. При цьому не виключаємо, що доведеться запрошувати і вихованців з інших регіонів України. Бо нам потрібен результат. Наш клуб не задовольнить роль середняка. За мету ставимо високі результати. Робота клубу — на контролі керівниц­тва області і міста.

У нас унікальне комунальне підприємство, бо не так багато клубів у країні мають бюджетне фінансування. В Україні — переважно приватні клуби, в яких багато залежить від забаганок власника. Ми ж міцно тримаємося на ногах. Маємо підтримку на всіх рівнях області і міста. Також нам допомагають і місцеві підприємства, зацікавлені у відрод­женні футболу на Житомирщині.

«Нам складно з використанням бюджетних коштів»

— З якими проблемами зараз стикаєтеся?

— Передусім, нам складно з використанням бюджетних коштів. Є особливості законодавства, пот­рібно його вивчити, підлаштувати під себе. Проходить багато часу від прийняття рішення до його реалізації. Все має відбуватися через тендери, державні закупівлі, систему ProZorro. Час летить, а нам треба все робити швидко — матчі, збори, переїзди, проживання, харчування тощо. Це найболючіші питання. Наразі ми на початковому етапі, віримо, ми його обов’язково пройдемо на хорошому рівні, і це буде прикладом для всієї України. Бо немає такої кількості олігархів, приватних структур, які готові величезні кошти викладати на футбольні потреби. Ми сьогодні спілкуємося і з народними депутатами, щоб спростити схему існування професійних спортивних клубів, які існують за рахунок бюджетних кош­тів. Ми отримали допомогу з місцевого бюджету, але не встигаємо належним чином їх освоїти. Добре, що є підтримка спонсорів, які підставляють плече в скрутні моменти.

Окрім того, у нас немає стадіону. На сьогодні виступаємо на стадіоні місцевого коледжу, де умови залишають бажати кращого. Але триває реконструкція центральної арени Житомира за рахунок місцевого і державного бюджетів. Планово йдемо до завершення реконструкції стадіону за сучасними вимогами — з трибунами на п’ять тисяч глядачів. Це вже буде наступного року, тож у другій лізі гратимемо в комфортних умовах на своєму стадіоні. Звичайно, якщо пройдемо атестацію. Чи не зависокі умови з атестації? У нас немає дороги назад. Сьогодні більшість аматорських клубів складаються з президента, тренера, начальника, мінімуму футболістів. З інфраструктури мають скромний стадіончик. Ми йдемо іншим шляхом. У нас уже створене повноцінне підприємство, є колектив, адміністрація клубу, повноцінний тренерський склад, працює прес-служба, клубний сайт. Співпрацюємо з органами влади. На всіх наших матчах присутні правоохоронні органи, швидка, пожежна служба. Навіть на аматорському рівні вже застосовуємо професійний підхід до справи.

Слава Богу, зберегли базу, яка свого часу належала футбольному клубу «Полісся». Це дійсно наша перевага — хлопцям є де тренуватися. До позитивних моментів також можу віднести, що маємо можливість виїжджати на збори і там закладати фундамент фізичної та ігрової підготовки. Ще стоїть питання з професійними контрактами. Але це все вирішується з часом.

Ми товаришуємо з рівненським «Вересом», який також зробив ставку на своїх вихованців. Вони показують чудовий приклад, як розвивати місцевий футбол — як швидко піднятися з аматорського футболу в другу, а потім і першу лігу. До речі, у них також проблеми зі стадіоном, попри те, що команда виступає в першій лізі. Стадіон — це найбільше капіталовкладення, і тут повин­ні всі об’єднатися. Ми вже третій-четвертий рік над цим працюємо, трибуни готові, підтрибунне приміщення буде готове до весни — залишилось зробити газон.

— Яка у вас ситуація із тренерськими кадрами?

— Як і з футболістами, ми хотіли зробити ставку на місцеві кадри. В Житомирі не така велика кілкість тренерів, які мають досвід роботи з командами І та ІІ ліг ПФЛ. Але вони є. Після вивчення ситуації на посаду Головного тренера МФК «Житомир» було запрошено Ігоря Левицького. Він прекрасний спеціаліст з необхідним досвідом і бажанням працювати. Він дуже багато робить для команди і поки що ні разу не довелося пошкодувати про зроблений вибір. Можливо, когось запросимо на підмогу, але хочеться більше довіряти місцевим. У футболі є багато прикладів, коли місцеві команди досягали непоганих результатів. Це плюс для футболістів, влади, бізнесу — краще заохочує людей відвідувати матчі. У нас є чудова школа «Полісся», яка виховує велику кількість талановитих хлопців. Їм лише треба дати шанс. І ми сьогодні виробляємо структуру, де буде школа, юнацька команда, юніорська, яка вже сьогодні виступає в чемпіонаті U-19, і повірте, на рівних грає з суперниками, які вже там роками — це київські школи, одеські, харківські, дніпровські, черкаська. Ми за два тижні зібрали 18-річних юнаків, почали тренуватися разом з дорослими, і вони почали досягати успіхів. На виїзді, де якісні поля, виступають навіть краще, ніж вдома. На жаль, в Житомирі поки у хлопців немає належних умов. Але є кому вчитися. Є тренера, які показують високі результати на дитячому рівні — наші команди вигравали відкритий чемпіонат Києва, чемпіонати ДЮФЛ України. Не думаю, що вони не впораються з другою чи першою лігою. Це все прийде з часом.

«На нашому першому матчі був такий ажіотаж, що яблуку ніде було впасти»

— Яке ставлення вболівальників до МФК «Житомир»?

— Постійно наголошую, ми втілюємо в життя цей проект не тільки для себе, адміністрації клубу, футболістів, а в першу чергу — для вболівальників. Надзвичайно легко працювати, коли повні трибуни. На нашому першому матчі був такий ажіотаж, що яблуку ніде було впасти. Стадіон вміщує дві тисячі глядачів, а прийшло десь у півтора рази більше. Все місто гуло. Зараз виступаємо на стадіоні, який розташований на околиці, трохи складно з під’їздом. Стало ходити менше людей. Проте чудово розуміємо, що житомиряни скучили за футболом. Багато людей ностальгують за «Поліссям». Ми також розуміємо, що це місцева історія, і хочемо повернутися до бренду «Полісся». Це пам’ять не тільки Житомирщини, а й усієї футбольної України. Дай Бог, владнаємо всі питання. І у нас тоді буде повноцінний цикл підготовки футболістів — у шість років дитина приходить в школу «Полісся» (Житомир), проходить всі юнацькі етапи, команди U-19 і U-21, а потім підписує контракт з першою командою. Якщо хлопець виступає в ДЮФЛ з карткою «Полісся», то можемо в будь-який момент заявити його за юніорську або дорослу команду. Це для нас дуже зручно і комфортно. І для Федерації футболу України чітко видно, що це одна-єдина структура. Сьогодні нам з цим трохи проблематично. Бо школа має одну назву, а клуб іншу. Надіюся, найближчим часом вирішимо це питання. Ми вивчили всі юридичні нюанси. Проблем з цим не повинно виникнути. Принаймні, місцева влада відкрито йде назустріч.

— Вихованцем житомирського футболу є, зокрема, такий відомий виконавець, як Руслан Малиновський. У майбутньому можливий такий гучний трансфер?

— Приємно, що Малиновський відвідував наші матчі. Також вихованцем Житомирського футболу є гравець нашої національної збірної Олександр Зінченко, який родом з Радомишля. Андрій Ткачук на хорошому рахунку був у «Карпатах», а зараз достойно виступає у «Ворсклі». Починає потрапляти в основний склад «Динамо» Павло Оріховський, який грав у нас у Житомирському районі. Ці хлопці заявили про себе навіть за відсутності професійного футболу в області. Повірте, згодом у країні дізнаються і про інших виконавців з Житомирщини. До слова, дотримуємося принципу: якщо наш футболіст зацікавить заможніші клуби, ми не чинитимемо перепон. Ми тільки «за», щоби хлопці переходили до сильніших клубів, підвищували свій рівень і рекламували нашу футбольну школу. Наше завдання — вберегти молодь від вулиці, забрати від комп’ютера, зменшити вплив негативу і залишити їх у спорті. Ми дамо можливість грати в нашій місцевій команді, а далі, якщо у футболіста буде бажання, нехай розвивається. Зауважу, до нас підходять після кожного матчу, цікавляться, де навчалися хлопці, звідки вони, яка в них перспектива. Ми з задоволенням відпустимо гравця, якщо до нього буде підвищена увага.

— Можете детальніше повідати, хто ваші меценати?

— Висловлюємо вдячність нашому генеральному партнеру — мережі автозаправних станцій UPG на чолі з Володимиром Петренком. На перших порах нам було би складно існувати без їхньої допомоги. І сьогодні вони нас активно підтримують. Думаю, ця співпраця триватиме, тим більше, керівник цієї компанії щиро любить футбол і прагне, аби наш клуб досягав якомога вищих результатів. Також нам допомагають компанія «Поліссяпродукт» на чолі з Олександром Раковичем, компанія «Океан» на чолі з Володимиром Кропивницьким, торгова марка «Чистюля» на чолі з Юрієм Федоренко, управління лісового господарства на чолі з Андрієм Куриньським. Завдяки цьому вирішується багато моментів в підготовці поля, догляді за базою. Коли виїзний матч, можуть підгодовувати їжею. Звичайно, допомагає мер Житомира Сергій Сухомлин, голова обласної адміністрації і голова обласної ради, депутатський корпус. Місцеві ЗМІ давно забули про спорт, але МФК «Житомир» приділяють значну увагу — наш інформаційний спонсор «Житомир.info» і телеканал СК-1. В принципі, йдемо наміченим шляхом. Нелегко, тому що це мільйонні витрати, але хочемо мати професійний клуб і не залежати від якихось приватних структур. Сьогодні є в бізнесмена гроші, він створив команду, нема грошей — закрив. Ми стараємося, щоб це був постійний процес. Знаємо, від мистецьких, культурних заходів гроші не повернуться, але це приносить задоволення нашим громадянам. Аналогічне питання і щодо футболу.

— Як можете прокоментувати взаємодію з ФФУ?

— Сьогодні з посади голови обласної федерації і президента клубу можу з упевненістю казати, Федерація футболу України змінилася з приходом Андрія Павелка і його команди. Тільки-но у нас виникають питання до юридичного комітету, нам одразу надають відповіді. Комітет з регіонів дуже опікується своєю сферою діяльності. Адміністрація, працівники, керівний склад ФФУ дуже відкриті і відгукуються по першому зову. У нас були питання щодо клубу — зразу підтримка на всіх рівнях. Не просто підказують, а фактично беруть нас за руку і кажуть, мовляв, треба зробити оте і те. Видно, що є справжня зацікавленість у розвитку футболу — як професійного, так і аматорського. Люди розуміють, що футбол стояв у Житомирі. До цього ми роками не бачили керівництво федерації. Зараз усе інакше.

Наскільки мені відомо, багато аматорських колективів хочуть отримати професійний статус. Раніше ці клуби виступали лише на аматорському рівні. Чому? Це якраз позначається діяльність ФФУ, що футбольне дійство стало яскравішим. Чемпіонат серед аматорів став проводитися в два кола, а не як раніше, коли команди були поділені на підгрупи по чотири-п’ять в кожній. Сьогодні чудовий турнір, де по 12 команд в кожній групі. Ми їздимо всією Україною, бачимо суперників, нас бачать. Так, це трохи недешево з фінансової точки зору. Проте це цікаво. Нарешті цей процес почався, і ми на шляху до того, що сьогодні це аматорська ліга, а завтра — третя професійна ліга в країні. Звичайно, не обійшлося без проблем і з реєстрацією, і зі вчасним стартом — команди то грають, то відмовляються, з’являються нові учасники. Але є фактом, що ми виступаємо, відбулося перше коло. Майже всі команді продовжують існування. Частина з них перейде в другу лігу з наступного сезону. Ми лише за такий формат. Вважаю, чим більше професійних команд, тим краще для футболу в цілому. Ну, й ми будемо старатися, аби мати команду і в професійній лізі, і в аматорській, і дитячу школу. Нам потрібна піраміда. На одних лише найманих гравцях складно побудувати команду на далеку перспективу. Треба вибудовувати структуру. Сьогодні ФФУ, як я розумію, за ініціативи Мирона Маркевича, як куратора всіх збірних, впроваджує турнір 19-річних юнаків команд першої ліги. У нас справді не вистачає гравців у цій перехідній віковій ланці — від дитячого до професійного футболу. В 16-17 років завершують виховуватися в клубах, і постає питання, що їм робити далі — або ставати професійними футболістами, або змінювати напрямок. У цій категорії втрачали багато футболістів. До цього першість U-19 грала лише прем’єр-ліга, а сьогодні в турнірі 19-річних юнаків команд першої ліги ми виступаємо разом з «Черкаським Дніпром». Наші хлопці набувають досвіду, мають змогу зарекомендувати себе. Це хороша ініціатива, яка була дуже потрібна. Ще раз наголошую: видно, що федерація переймається проблемами вітчизняного футболу.

«Для другої ліги потрібен бюджет — п’ять-сім мільйонів гривень»

— Який бюджет МФК «Житомир»?

— Залучаємо кошти спонсорів, які допомагають безпосередньо футболістам. Міська влада виділила нам два з половиною мільйона гривень. З цих грошей заклали витрати на збори та інші технічні моменти. Але частину не використали. Багато питань: ми почали в одному турнірі, потім стартували в іншому. Через команду проходить велика кількість футболістів. Є юніорська і юнацька команда, яка сьогодні виступає в чемпіонаті міста з футзалу. Щоби ви розуміли, зараз освоювання бюд­жетних коштів йде дуже повільно. Щось залишиться, вважаю, що перейде на наступний рік. Для другої ліги, щоби гідно функціонувати і виступати, потрібен бюджет — п’ять-сім мільйонів гривень. Якщо відбувати номер, можна і менше. Але у нас зараз повний процес підготовки, належне екіпірування — спів­працюємо з фірмою Lotto, продукція якої нас повністю влаштовує. Йдемо нормальним професійним шляхом. Нам важливо показати стабільність. Спроби відродити футбол на Житомирщині були — і десять років тому, і чотири роки тому. Але обмежувалися одним-двома турнірами аматорського рівня і полишали справу. Тому прагнемо показати, що ми прийшли всерйоз і надовго. Тоді до нас потягнуться футболісти і зможемо планувати подальшу роботу. Над цим фактично і працюємо.

— Півтора місяця тому ви очолили Федерацію футболу Житомирської області. У цій царині вистачає роботи?

— Почну з того, що в Житомирському районі, звідки я родом, чемпіонату не було 20 років — з 1990-го по 2010-й. Ситуація зрушила з місця після того, як ми об’єдналися з однодумцями, відновили чемпіонат, Кубок і різноманітні турніри. Розвиваючи цей процес, дійшли думки, що треба рухатися далі, виходити на обласний рівень. Останні два роки йшли до того, щоб наша команда очолила Федерацію футболу Житомирської області. Попереднє керівництво, м’яко кажучи, не дуже багато уваги приділяло розвитку футболу в регіоні. Це не могло вічно тривати. І от ми прийшли цього року до зміни керівництва нашої обласної федерації. Щороку з’являються нові виконавці і щороку хтось завершує кар’єру. Кожен з футболістів прагне до повноцінного, яскравого футбольного процесу. Прикро, що вони не мають цього, і втрачено так багато часу. На сьогоднішній день у нас є всі передумови і можливості, аби покращувалася ситуація з розвитком місцевого спорту номер один.

Скажу відверто, федерацію штормило останніх п’ять років, тож належної організації роботи не було. Звертаємося до всіх громад області, керівників міст, сіл, аби піднімали масовий футбол на своїх місцевостях. Потрібно, щоби кожне село, селище, мікрорайон був залучений до футболу, аби повсюди відновлювалися стадіони. Тільки якісним організаційним процесом зможемо привернути молодь до спорту. Маємо світові приклади, в Європі також є негативні моменти в житті, але в них повноцінні ліги, де виступають кваліфіковані виконавці. У Німеччині національні чемпіонати починаються з шести років! Грають турніри U-6, U-7, U-8. До 23 років у них грають у лігах. Ми також повинні піти цим шляхом. ФФУ ініціює впровадження програми «шкільний стадіон». Для цього буде побудований завод з виготовлення штучних газонів. Це державна програма спільно з місцевими органами влади. Такі майданчики повинні бути у кожній школі, селі, селищі і місті. Чому штучні? Їх потім легше доглядати. Натуральні поля зараз дорогі в обслуговувані. Для шкільного чи дитячого рівня цілком достатньо штучних газонів. За цим майбутнє, і всі ми повинні над цим працювати. Тому федерація області проводить постійні зуст­річі з керівництвом клубів, міст, шкіл. Ми повинні відродити в області футбольні команди.

На сьогодні ми досягли порозуміння з попередніми керівництвом, працівниками, тож усі налаштовані на конструктивну працю, аби відродити минулу славу житомирського футболу.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.