«Шведи потрапили під каток»

— Іще 10 днів тому, даючи інтерв’ю іншому виданню, я висловив упевненість у перемозі наших. Причому додав, що «Шахтар» виграє з різницею в два й більше м’ячів. Так і сталося.

Кажучи стисло, шведи потрапили під каток. Я не люблю змішувати термінологію різних видів спорту, але тут цей прийом дуже доречний: як кажуть у боксі, «Мальме» вже в другому таймі перебував у нокдауні (чи в нокауті). У боксі за таких обставин арбітр припиняє поєдинок, оскільки бачить, що один із суперників перебуває в плачевному стані. У мене було враження, що після 0:2 у шведів перестав працювати загальнокомандний мозок. Для них такий розвиток подій на полі виявився справжнім шоком. Правильно сказав Луческу на післяматчевій прес-конференції: «Шахтар» міг забити ще більше».

Одним із ключових факторів успішного результату став психологічний настрій. Згадайте, у Швеції «гірники» вийшли на поле розслаб-
леними, впевненими у своїй перемозі, маючи відчуття якоїсь зверхності над суперником. Коли ж гра пішла не так, не зуміли перебудуватися. У Львові все було геть інакше: максимальна зосередженість, сконцентрованість, дисципліна, бажання лягти кістками, але перемогти.

Хотів би відзначити галицьку пуб­ліку, котра дуже старалася створити для донеччан домашню обстановку. Це їй удалося. Проте розумію й Луческу, котрий постійно нарікає на львів’ян: у єврокубках вони можуть підтримувати «гірників», але в національному чемпіонаті все нав­паки. І це логічно: у Львові є «Карпати», в Києві — «Динамо», в Дніпропетровську — «Дніпро», а рідне місто «Шахтаря» — Донецьк. Уболівальник, який переживає за дві команди, — не вболівальник. Тобто румунського тренера легко зрозуміти: його підопічним складно весь час перебувати в роз’їздах.

Наступного матчу «Шахтар» прий­матиме «Реал». Дехто вже почав панікувати, мовляв, як ми гратимемо без Срни та Кучера? Із цього приводу можна сказати дві речі.

По-перше, Даріо останнім часом дуже часто отримує жовті картки, причому завжди за розмови з арбітрами. І чим далі, тим гірше. Йому з оцим треба щось робити.

По-друге, і хорвату, й українцю вже за 30, конкретніше — обом по 33. А в такому віці керівництво клубу, його тренерський штаб зобов’язані думати про заміну. Чи є вона у «Шахтаря»? А ви погляньте на їхню лаву запасних: які там люди, скільки їх і які в них зарплати? Що вони роблять? Дубль «гірників» не набагато слабкіший за основу! То про що тут можна говорити, на що нарікати? Хіба Луческу не зможе знайти заміну 33-річному гравцеві?

Звернули вагу, як грав Коваленко? Він не припустився жодної помилки! Жодної! Знаєте, чому? Бо добре усвідомлює: в нашому футболі іноземцям прощають усе, а своїм — нічого! Тому треба старатись у квадраті…